STOP БУЛІНГ

Булінг (від анг. to bull – переслідувати) – небажана агресивна поведінка дітей шкільного віку, яка призводить до цькування дитини іншою дитиною або групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили.

Як зрозуміти, що ваша дитина піддається булінгу (цькуванню)?

Якщо зовнішніх проявів немає або вони неоднозначні, зверніть увагу на дев'ять найпоширеніших ознак:

  1. У дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час.
  2. Боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт).
  3. Ходить до школи довгим «нелогічним» шляхом.
  4. Втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися.
  5. Приходить додому сумна, похмура, зі сльозами.
  6. Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття.
  7. Має розлади сну або часті погані сни.
  8. Втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки.
  9. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.

Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу (цькуванню)?

Інколи діти стають жертвами булінгу (цькування). Вони соромляться про це говорити і часто звинувачують себе. Можуть відчувати себе безпорадними та вважати, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу (цькування):

  1. У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
  2. Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
  3. .Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
  4. Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
  5. Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
  6. Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
  7. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
  8. Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
  9. Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
  10. Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу (цькування).
  11. Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
  12. Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
  13. Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
  14. Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку.

Як допомогти дитині, якщо вона виявилася агресором?

Дитині, яка булить (цькує) інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу (цькування).

  1. Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".
  2. Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
  3. Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
  4. Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
  5. Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
  6. Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
  7. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
  8. Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
  9. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
  10. Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Як батькам і школі запобігти булінгу (цькуванню)?

Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися про булінг:

  1. Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати.
  2. Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.
  3. Уникайте слів жертва чи агресор — це призводить до стигматизації.
  4. Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.
  5. Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.
  6. Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.
  7. Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно.
  8. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми.
  9. Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу.
  10. Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.


Дізнайтесь більше про булінг (цькування), його наслідки та можливі дії для подолання цієї проблеми на вебсайт www.stopbullying.com.ua

Протистояння булінгу

Сьогодні актуальними є питання побудови безпечного, мирного освітнього середовища, яке передбачає впровадження у систему освіти технології розв’язання конфліктів шляхом співробітництва. Важливими кроками в цьому напрямі є формування у здобувачів освіти здатності протистояти булінгу (цькуванню), навичок ненасильницької поведінки, побудови конструктивного діалогу, розуміння поняття «мир», усвідомлення власної значущості у вибудуванні стосунків з оточуючими, усвідомлення конфлікту як невід’ємної частини життя, створення особистої мирної стратегії поведінки в конфлікті. 

Навчально-методичні матеріали щодо роботи у цьому напрямі розміщено на вебсайті ДНУ «ІМЗО»: http://surl.li/pihfpw. Важливо враховувати, що насильство не обмежується лише фізичними проявами, а охоплює широкий спектр форм: від психологічного та емоційного тиску до сексуальних домагань та знущань. Існує низка чинників, що сприяють насильству, серед яких стереотипні уявлення про гендерні ролі, культурні норми, фізичні вади, соціальні нерівності тощо. 

Важливим аспектом у цьому напрямі є створення безпечного та підтримувального середовища в закладах освіти. Для цього необхідно розробляти та впроваджувати політику нульової толерантності до будь-яких проявів насильства, забезпечувати підтримку для постраждалих від насильства. Важливо, щоб здобувачі освіти та педагогічний колектив закладу освіти відчували себе в безпеці та знали, що їхні права будуть захищені. 

Також важливим аспектом є активна робота з батьками та громадськістю. Батьки - важливі партнери у процесі профілактики насильства, тому важливо залучати їх до роботи із здобувачами освіти та вирішення проблем, які можуть виникати у закладі освіти. З метою підвищення усвідомленості щодо проблеми насильства та сприяння активному втручанню в разі його виявлення потрібно проводити інформаційні кампанії серед громадськості.

Поскаржитися на порушення Більше